Что Вы об этом думаете ?
Сказать
Гостра, критична, катастрофiчна – дiагноз екологiчнiй ситуацiї України
давно поставлений. Новина про жовтневу пожежу на складi отрутохiмiкатiв
на станцiї «Вiдрадне» неподалiк Джанкоя в Криму пройшла майже не помiченою
за куди галасливiшими перипетiями: скандалом iз педофiлами й наступом епiдемiї
грипу. На хiмiчнiй базi «Райагрохiму» зберiгали 400 т непридатних до використання
в сiльському господарствi пестицидiв, з яких згорiло близько 20 т хiмiкатiв,
якi мiстять магнiй. За попередньою версiєю – через самозаймання. Подiбне
може статися будь-якої хвилини майже в кожному районi України. I стається,
варто передивитися хоча б зведення МНС за останнiй час.
Пестицидна спадщина
Наприкiнцi серпня пестициди горiли поблизу села Новогригорiвка (Запорiзької
обл.). Склад чималенький – приблизно 120 т. У лютому палали околицi села
Катеринiвка (Харкiвщина) – добрива зайнялися внаслiдок хiмiчної реакцiї
на воду, що просочилася крiзь дiрявий дах складу. Отрутохiмiкати на Луганщинi
торiк горiли майже три тижнi. З жахом згадують подiї дворiчної давнини мешканцi
одеського селища Затишшя. Склад, до якого за радянських часiв звозили пестициди
з усiєї областi, вибухнув внаслiдок розгерметизацiї контейнерiв.
За офiцiйними даними, отрутохiмiкатiв не придатних для використання в сiльському
господарствi в Українi налiчується близько 22 тис. т. Проте, коли справа
доходить до вивезення з метою утилiзацiї, виявляється, що пестицидiв набагато
бiльше, нiж зазначено в офiцiйних звiтах. Точну кiлькiсть несанкцiонованих
звалищ не може назвати нiхто. Пестициди часто зберiгають у неналежному станi,
без охорони. Iншими словами – вони потрапляють спочатку в ґрунт, потiм у
продукти харчування i врештi-решт у нашi органiзми, в яких i накопичуються.
Отруйна спадщина радянських часiв дiсталася кожнiй українськiй областi.
Наприклад, нещодавно з Буковини вивезли до Польщi на утилiзацiю 20-тонну
партiю пестицидiв. За офiцiйною iнформацiєю, на кiнець 2008 року на територiї
Чернiвецької областi залишалася найменша порiвняно з iншими регiонами кiлькiсть
отрутохiмiкатiв – 14,550 т. Уже пiд час пiдготовки до транспортування виявилося,
що тонн насправдi 20. Проте й це далеко не все: невдовзi пiсля їх вивезення
в Сторожинецьому районi областi виявили ще 500 кг пестицидiв. Екологи твердять,
насправдi кiлькiсть непридатних для використання отрутохiмiкатiв як мiнiмум
удвiчi бiльша вiд офiцiйної.
В Українi пестициди утилiзують лише на одному спецiалiзованому пiдприємствi
– ТОВ «Елга» в мiстi Шостцi Сумської областi. Технологiчна установка на
пiдприємствi знищує їх методом багатоконтурного низькотемпературного пiролiзу
(процес термiчного розкладання органiчних сполук без доступу кисню, який
здiйснюється за температури 450–600°С). Дiяльнiсть пiдприємства, принаймнi
за офiцiйними даними, вiдповiдає санiтарним нормам.
Мелiтопольський завод «Продмаш» подавав проект впровадження у виробництво
мобiльного комплексу, який знищує пестициди не придатнi для використання.
Згiдно з iнвестицiйним планом вiн мав би окупитися за 1,7 року, натомiсть
уже 3 роки триває процес отримання лiцензiї. Поки що державi вигiднiше утилiзувати
отрутохiмiкати за кордоном: примiром знешкодження отрутохiмiкатiв у Гамбурзi
коштує 14 тис. грн за тонну, водночас у Шостцi – близько 18 тис. грн за
тонну.
Тотальне звалище
Фактично на межу екологiчної катастрофи Україну поставило радянське господарювання
– надмiрна iндустрiалiзацiя й пестицидна обробка землi. Українська безгосподарнiсть
проблеми поглибила. Проте отрутохiмiкати не придатнi для використання -
не найстрашнiше, що дiсталося нам у спадщину вiд СРСР.
Атомна промисловiсть теж становить постiйну небезпеку, позаяк аварiї час
вiд часу трапляються на всiх дiючих атомних електростанцiях. На Рiвненськiй
АЕС для ремонту вiдключали другий i четвертий енергоблоки, фiксували витiк
рiдини з системи охолодження. Пiд час випробування третього енергоблоку
в вереснi спрацювала система безпеки. Через аварiю вже вiдключали енергоблок
Пiвденноукраїн ської АЕС, генератор 2-го блоку Хмельницької АЕС теж виходив
iз ладу.
Вiдпрацьоване на атомних станцiях паливо Україна, згiдно з мiжнародними
домовленостями, вiдправляє на дез активацiю до Росiї. Пiсля 2012 року переробленi
вiдходи почнуть повертати в Україну, тож захороняти їх доведеться на власнiй
територiї. Могильники радiоактивних вiдходiв розкидано по всiй країнi. Окрiм
атомних станцiй їх продукує понад 8 тис. пiдприємств, не тiльки промислових,
а й медичних. Майже пiвсторiччя звозили їх i до столицi. В селищi Пирогове
неподалiк вiд Музею нацiональної архiтектури та побуту є спецкомбiнат «Родон»,
на територiї якого розташованi сховища з вiдходами. Полiтики вiдреагували
на протести громадськостi, занепокоєної близькiстю могильника до мегаполiса,
тож за сiм рокiв радiоактивнi вiдходи з Пирогового перезахоронять у спец
сховищi в Чорнобильськiй зонi.
Але життя в Києвi все одно сповнене екологiчних небезпек. На територiї
заводу «Захiд», що в Академмiстечку, зберiгають контейнери з берилiєм. На
покинутому хiмiчному заводi «Радикал» на Лiсовому масивi й досi є ртуть
i хiмiкати.
Шкодять довкiллю в Українi й гiрничо-металургiйнi комбiнати. Мiльярди тонн
пiднятих на поверхню надр, шахти i штучнi озера-вiдстiйники плюндрують родючий
ґрунт, а промисловi викиди пiдприємств засiвають його токсичними речовинами,
забруднюючи також атмосферу.
Екологiчнi лиха роблять Україну непридатною або небезпечною для життя.
Внаслiдок чорнобильського радiацiйного забруднення втрачено близько 5% територiї,
ще 30% визнано такими, що мають несприятливi для проживання людей умови,
в той час як екологiчно чистими вважається лише 7% земель. Понад 160 тис.
га зайнято несанкцiонованими звалищами побутового смiття.
Подарунок вiд Європи
Iншi колишнi республiки Радянського Союзу так само зiткнулися з проблемою
утилiзацiї хiмiчної спадщини минулого. Зокрема, Казахстан вивозить на переробку
до Нiмеччини вiдходи, що залишилися в країнi пiсля лiквiдацiї радянських
вiйськових баз. Щоправда, пiсля аварiї казахського потяга з фосфором, яка
сталася два роки тому на Львiвщинi, через українську територiю їх бiльше
не пропускають.
Європа ж залюбки, хоч i не безкоштовно, приймає вiдходи. Втiм, лише тi,
якi здатна переробити. Всi iншi сама намагається транспортувати до країн,
що розвиваються. Нещодавно в ЄС ухвалили закони, якi забороняють вивозити
небезпечнi речовини за межi Європи, якщо iнша сторона не готова їх прийняти.
Але отруту й далi везуть конт рабандно. Успiшно практикують «смiттєвий туризм»
i США, якi так i не ратифiкували Базельської конвенцiї (мiжнародного договору,
що не дозволяє транспортувати залишки виробництва з розвинених країн до
країн третього свiту), законодавчо заборонивши вивозити тiльки най отрутнiшi
речовини. З Пiвнiчної Америки контейнери з вiдходами вiдправляють пе реважно
до Азiї й Африки.
Схiдна Нiмеччина, яка нещодавно святкувала чергову рiчницю свого об’єднання
з Захiдною, поряд iз економiчними боролася ще й зi значними екологiчними
проблемами, спричиненими наслiдками соцiалiстичного господарювання. Нiмцям
пощастило бiльше, нiж нам, – захiднi брати витратили чималi кошти, аби вiдновити
екологiчну рiвновагу «нових» федеральних земель. Проте до об’єднання ФРН
i сама залюбки транспортувала токсичнi вiдходи у НДР. Тож до екологiчних
негараздiв Сходу Захiдна Нiмеччина частково долучилась, отримавши їх у виглядi
бумеранга.
Об’єктом ганебної практики стала й Україна, на територiю якої Угорщина
транспортувала премiкс (хiмiчну сумiш першого ступеня небезпеки, яка мiстить
близько 35 видiв отруйних речовин, таких як азбест, алюмiнiй, мiдь, нiкель,
свинець). Близько 1453 т подiбної сумiшi начебто як сировину для виготовлення
гальмiвних колодок упродовж 1999–2005 рокiв ввозила до Закарпаття угорська
кампанiя Eltex. Через схiдний кордон, нiби через тин, перекинули також 3
тис. т насиченої формальдегiдом тирси й 6 тис. т концентрату бiлкових речовин.
Ще одна угорська фiрма переправила на Львiвщину 25 тис. т гудронiв – вiдходiв
нафтопереробки, до складу яких входять небезпечнi для людини токсичнi речовини
та важкi метали, якi не виводяться з органiзму.
Українi так i не вдалося домогтися вiд Угорщини реакцiї на мiжнародне правопорушення,
тож утилiзувати «подарунок» довелося власним коштом. А оскiльки грошей на
екологiчнi проблеми в Українi видiляють мало, вистачило їх не на весь закарпатський
премiкс.
«Значна частина отрути й досi лежить просто в центрi села Велика Бакта,
– розповiдає Тижню Олександр Ворошилов, активiст соцiально-екологiчної громадської
органiзацiї «Чистий берег». – На початку 2005 року новина нас шокувала,
й ми сподiвалися, що проблему вирiшать за кiлька мiсяцiв. Але далi почалися
полiтичнi спекуляцiї. До нас приїжджав кожен мiнiстр МНС, багато полiтикiв…
Зрештою частину премiксу запакували в дiжки, як ми пiзнiше з’ясували, з
консервного заводу, котрi для хiмiкатiв не призначенi. Зараз вони зiржавiли,
частину їх розiкрали. Склади нiхто не охороняє. Ще частину зберiгають у
вагонах поблизу мiста Берегового. Маю пiдозру, це списанi вагони. Що буде
з ними далi – нiхто не знає».
Мешкаючи в закарпатському Береговому, Олександр не може спокiйно дивитися,
як паплюжиться його рекреацiйна батькiвщина, що живе з туризму й виноробства:
«За документами, було ввезено 4 тис. т премiксу, але офiцiйно нам показали
лише пiвтори тисячi. Де решта – ми не знаємо. Окрiм того, в Береговому планують
вiдродити золоторудник, застосовуючи цiанiдну технологiю. Якщо це станеться,
будемо другою Румунiєю, яка через постiйнi аварiї забруднює Тису цiанiдами».
Катастрофiчну екологiчну ситуацiю в Українi не усвiдомлено, адже вона ґрунтується
на екологiчнiй культурi кожної людини. Простi речi, як-то вiдмовитися вiд
полiетиленового пакета в супермаркетi, до чого закликають на своїх екоконцертах
нечисленнi музичнi гурти, або хоча б вiддати перевагу дорожчому паперовому
пакетовi чи екоторбi, насправдi виявляються зовсiм не простими. Тим часом,
проблеми захисту довкiлля потребують негайного вирiшення, бо бездiяльнiсть
у цьому випадку дорiвнює злочину. Адже довго перебувати на критичнiй межi
неможливо, колись доведеться опинитися за межею.
Новости, по теме:
Предыдущая и следующая новость:
|
|
|
Объект
Партнер
Пользователь
Новость
|
